Красностав – звичайне село, одне із тисячі сіл, які є в Україні. Але це не так. Чому?  Можливо тому, що це - моя Батьківщина, мій рідний край.  Село оповите серпанком історичних подій і легенд. А скільки в собі спогадів несе матінка – земля! Скільки таїни в мовчазних курганах та валах !...

Пройшли тисячоліття , віки. Багато чого бачило моє село: багато горя і нещастя , але поряд завжди були радість і щастя, спокій і мир, які рятували мій народ. 

Закриваю очі і лину через тисячоліття в минуле. І моє село в уяві постає не таким маленьким селом , як зараз, а великим торговим містом, з охайними будинками, гомінкими вуличками та ярмарками , веселими та роботящими людьми. Тут панує звичайнісіньке життя. І кожен із подорожніх знаходить тут спокій і умиротворення, тому що це -  острівок щастя і земного раю Так , острівок, бо довкола тут непрохідні болота,  порослі верболозами. Саме на цьому клаптику землі люди знайшли прихисток від лихого і заздрісного ока печеніга й турка - давнього ворога слов’ян , залишили спогади про те, що їли, у що одягались, як проводили дозвілля. Серед села постають статуї багатьох богів, яким поклонялися мої предки. Тут і Дажбог, і богиня Лада, і Велика Матір – богородиця усього сущого на землі.

Моя земля , земля моїх батьків. Тут прах моїх предків, тут моя душа. І я не маю права забувати історію свого народу, своїх батьків.

Шануючи традиції свого села і людей, які в ньому проживають, вирішила провести пошукову краєзнавчу роботу «Моє село – мій рідний край». Сподіваюсь, що дана робота стане допоміжною у вивченні історії села Красностав, проведенні шкільних та позашкільних заходів.