Головна | Моє село | Мій клас | Мій профіль | Вхід | Наші досягнення | ФотоП`ятниця, 29.03.2024, 16:48

ОФІЦІЙНИЙ САЙТ КРАСНОСТАВСЬКОЇ ЗОШ





Меню сайту
Раді Вас вітати
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конвертор
Форма входу

Село Красностав в роки окупації


22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз.Не минула вона і наше село. Ось як згадує початок війни мешканець сусіднього села Гориці П. Прокопчук : « Наближається неділя, 22 червня 1941 року. У селах готувались до косовиці трав, на які так багаті левади по обидва береги річки Корчик. З нагоди косовиці у суботню вечірню пору голова колгоспу зібрав збори в сільському клубі, а щоб колгоспників не відволікати від роботи, дозволив у неділю бажаючим поїхати на базар і купити все необхідне. По закінченню зборів дорослі і малеча переглянули фільм.

Вдосвіта батьки поїхали у містечко Берездів. Біля 8-ої години ранку почув якийсь незвичний звук. Вибігши на вулицю, побачив у небі сріблястий літак. Це мене дуже здивувало, адже над Берездівшиною, прикордонною зоною, літаки ніколи не літали. Літак полетів у сторону Берездова, почулася стрілянина.

Незабаром в село приїхали підводи із колгоспниками, які поспішали з містечка до своїх домівок. Підводи обганяли одна одну, що теж було незвично: так колгоспники ніколи не гнали коней. З возів чулися стривожені крики: «Війна! Війна почалася! Німці на нас напали!».

Біля 10-ї години батьки вже були вдома. Мама, плачучи, розповідала про те, що трапилося на базарі в Берездові: там з літака стріляли в людей, є поранені, одну жінку вбито. Невдовзі на вулиці села зявився захеканий бригадир, який скликав людей на збори біля клубу. На цих зборах представник віськкомату оголосив загальну мобілізацію запасників. Тут же, у клубі, формувалися команди і відправлялися на найближчу станцію Шепетівки.

Частина працездатного населення була мобілізована на будівництво

укріплення і дзотів. Одного ранку з’явилася група німецьких літаків, які скидали бомби та розстрілювали з кулеметів безладно тікаючих людей з   

місця роботи. Кілька чоловік було вбито і багато поранено . В селі почались порядки, з’явився староста (на прізвисько Капар), створено поліцію з білими пов’язками на рукавах з написом О.О. В населення села забирали худобу , продукти харчування, теплий одяг. Обтяжливими були для населення натуральні податки. Так, з однієї корови селянин повинен був здати 700 літрів молока, з курки -75 яєць. Незалежно від того, чи була в селянина домашня худоба, в рік він зобов’язаний був здати центнер м’яса. До цього додавалися податки з городів картоплею, цибулею, огірками, капустою, фруктами тощо.

Та найбільшої трагедії зазнало населення єврейської  національності. Село Красностав, фактично, було єврейським містечком. До війни тут проживало 128 єврейських родин. Тут існувала єврейська сільська рада, єврейська двоповерхова школа-семирічка, синагога, а також кладовище, залишки якого збереглися до наших днів. Діяли три цегельні заводи. Вироблену цеглу відправляли в Англію і Францію. Ще виготовляли тут черепицю, яку відправляли в Австрію.

Про події в Красноставі в останні дні серпня 1941 року згадувала місцева жителька Власюк Варвара Михайлівна: «У село приїхало багато німців і поліцаїв. У єврейській школі була організована  німецька комендатура».

Німецький офіцер дав наказ коменданту поліції зігнати всіх євреїв до комендатури. Там їм пояснили, що всі євреї будуть відправлені до Ізраїлю. Зразу ж було відібрано 30 чоловік нібито для обладнання вагонів в Шепетівці.Всіх інших зобов’язали наступного дня взяти з собою документи, коштовності, їжу та з’явитися для відправлення. Рано-вранці, 31 серпня, село було підняте на ноги. Тих євреїв, які не хотіли або не могли іти, розстрілювали на місці

Німці та поліцаї оточили сільську площу, нікого не пускали навіть напитися води. Особливо знущався над євреями Данильчук Денис. Колону погнали у напрямку села Гути. Вони, напевно, здогадалися що вже ніколи не повернуться сюди, тому що по дорозі вони залишали по собі все, що хто міг. Дорога була встелена одягом, прикрасами тощо. Так вони залишали пам’ять про себе. Без сліз на це не можна було дивитись. Ми пригортали до себе своїх дітей і гірко ридали.

Не доходячи до села Гути, колону з євреями повернули до лісу (урочище Макарисько). Люди зрозуміли, що їх обдурили. Почався страшенний крик і паніка. Але під натиском поліцаїв колона пройшла вглиб лісу і вийшла на галявину. Карателі підігнали людей ближче до великої, завчасно викопаної, ями. Запрацювали смертельні черги німецьких кулеметів. Розстріляли всіх. Стрілянину було чути аж у селі».

Так загинули 783 мешканці села Красностав, а всього, як свідчить Акт державної комісії з розслідувань злодіянь фашистських загарбників, з цього села знищено 957 жителів єврейського населення. На місці трагедії побудований пам’ятник жертвам війни (Додаток№4).

Так, на теренах краю вже з перших днів окупації був запроваджений «новий німецький порядок», що сіяв смерть, страх та страждання серед місцевих жителів.

Почала поширюватися хвиля народного гніву. В навколишніх лісах діяли партизанські загони : «Шитова», «Баті», «За свободу слов’ян», до якого приєднався  Лаврінчук Артем і був командиром однієї з його рот. 5 листопада 1943 року рота цього загону розгромила німецький гарнізон в селі Берездів, було знищено 45 тонн бензину, 60 бочок машинного масла, ремонтна майстерня, 2 трактори і 120 тонн жита.

До загону Косовського пішов Матвійчук Володимир. Зв’язківця Мазярчука Юхима, по доносу поліцаїв, схопили німці і закатували.

Молодь насильно вивозили до Німеччини на рабську роботу. Дехто з дівчат і хлопців,  навіть самі собі обпікали тіло кип’ятком, ламали руки і ноги, аби не їхати в неволю.

Із села до Німеччини було вивезено 82 людини.

Восени 1943 року почали з’являтися колони німців , які прямували на Захід. Це був відступ. Так згадували цю подію жителі села: «Це були втомлені, знесилені, голодні солдати. Вони тихо ввійшли в село . Заходили на подвір’я селян і просили їсти. Хто давав, то вони дуже дякували і йшли геть».

11 січня 1944 року рийшов довгожданний радісний день. Без жодного пострілу в село вступили частини 1-го Українського фронту. Все село радо зустрічало своїх визволителів.

Хоробро відстоювали свободу рідної землі наші односельчани. 210 чоловік були нагороджені орденами та медалями за бойові заслуги. З поля бою не повернулося 105 наших односельчан. На їх честь в центрі села 1965 року, був встановлений пам’ятник « Солдату-визволителю» (Додаток №5). Учні школи до Дня Перемоги посадили Алею Пам’яті. У сільському клубі напередодні був проведений святковий концерт. Стало традицією, що 9 травня, біля пам’ятника збирається весь люд, щоб, схиливши голову, пом’янути загиблих у тихій молитві і вшанувати пам’ять хвилиною мовчання. Це наш святий обов’язок - пам’ятати тих, хто загинув і шанувати тих, хто залишився живим.


Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Пошук
Друк сторінки
Аудіо
http://krasnschool.ucoz.ua/
Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz